Відчуття голоду після прийому їжі

Гіпоталамус як центр регуляції апетиту

Регуляція гормонів голоду та насичення

Гіпоталамус є найважливішим регулятором харчової поведінки. Руйнування вентромедіальних ядер гіпоталамуса супроводжується збільшенням споживання їжі та збільшенням маси тіла; після стимуляції вентромедіальних ядер апетит знижується. Навпаки, при стимуляції латеральних ядер апетит посилюється, а їх деструкції — послаблюється. При достатньому доступі енергії вентромедіальні ядра пригнічують активність латеральних відділів, у період голодування функціональна активність латеральної області є лідируючою.- 2004. - №. 1.</ref>

Пептиди кишечника

Гормональне регулювання апетиту

Збільшення маси тіла може бути обумовлено порушенням синтезу або продукції гормонів, що беруть участь у регуляції харчової поведінки. Існує 2 основні групи гормонів, що регулюють харчову поведінку, що надають орексигенний ефект (збільшують споживання їжі) та й мають анорексигенну дію (зменшують споживання їжі). Найважливіші моноаміни та пептиди, що забезпечують баланс між почуттям голоду та насичення, представлені нижче в таблиці.

Моноаміни, пептиди та стероїди, що впливають на регуляцію апетиту

Орексигенні ефекти (підвищення апетиту)	Анорексигенні ефекти (зниження апетиту)
Норадреналін (α2-рецептори)	Норадреналін (α1-,β2-рецептори)
Нейропептид Y	Серотонін
β-ендорфін	Холецистокінін
Соматоліберин	Меланоцитостимулюючий гормон
Галанін	Кортіколіберін
Грелін	Лептін
Соматостатин	Ентеростатин, Глюкагон, Тіроліберін, Вазопресин, Бомбезін
Анаболічні стероїди	Естрогени
Глюкокортикостероїди

Гормони насичення

Лептін

Найвідоміші гормони, що регулюють апетит

Читайте основну статтю: Лептін

Лептин є поліпептидом. Секретується адипоцитами (жирова тканина), плацентою, слизовою оболонкою дна шлунка, скелетними м'язами, епітелієм молочних залоз. Пригнічує почуття голоду і секрецію [інсулін]а, викликає інсулінорезистентність скелетних м'язів і жирової тканини, посилює термогенез. Є регулятором енергетичного обміну.

Серотонін

Серотонін — біогенний амін, що утворюється з амінокислоти триптофана шляхом її гідроксилювання та декарбоксилювання. Значна кількість серотоніну міститься в ентерохромафінних клітинах кишечника, ЦНС, переважно в гіпоталамусі та середньому мозку, тромбоцитах, менша кількість — в лаброцитах, опасистих клітинах, надниркових залозах. Серотонін впливає на нервову діяльність, викликає скорочення гладкої мускулатури кишечника, матки, бронхів, а також звуження судин. В основі реакції організму на серотонін лежать центральні, міотропні, гангліонарні, рефлекторні ефекти.

Гормони голоду

Грелін

Читайте основну статтю: Грелін

Роль греліну та лептину в регуляції харчової поведінки(прямі лінії - стимуляція, пунктирні - пригнічення, ? - Імовірні зв'язки)

Одним із факторів, що беруть активну участь в регуляції апетиту, є гормон пептидної природи грелін, що включає 28 амінокислотних залишків. Відкритий 1999 р. грелін («ghre-» — індоєвропейський корінь слова, що означає зростання) спочатку було описано як потужний стимулятор секреції гормона роста (ГР). він відповідає за появу почуття голоду виробляється шлунком і тонким кишечником і надходить в кровоносне русло. Безпосередньо перед їдою рівень греліну в крові зростає, виникає відчуття голоду. Поява почуття голоду пов'язана з впливом греліну на гіпоталамус. Підвищений рівень греліну в організмі викликає активацію ферментів, що відповідають за ожиріння відкладення жиру, і зменшує споживання вже наявних жирових відкладень, таким чином стабілізуючи їх.